Слово до читача
Деякі з цих віршів написані на замовлення, деяки - за покликом серця. Але в усіх випадках я намагався писати якісно і так, щоб вірші змогли стати у пригоді не тільки одній людині. Я намагався робити узагальнення.
Завжди Ваш, Опанас Рудь.
Натисніть на зелену стрілочку, щоби повернутися до переліку тем моєї творчості.
ДО 8 БЕРЕЗНЯ
Коли я чую про свята,
То я не знаю, де тікати:
Ну не люблю я святкувати.
Та є хвилина золота!
Бо серед них же є одне,
Його не можу пропустити
Його не можу не любити –
Воно повз мене не мине.
Хай бузувіри голосять,
Що з святом цим не все так ладно,
Що свято це не для порядних –
Не знаю я найкращих свят!
Ми тут вшановуєм жінок
Красу, і щирість гарну вроду
Ми тут вшановуєм природу
Чи Бога, якщо є він, Бог?
Бо сотворити вічну вроду
Спроможна сила неземна,
Що всім живим життя дала,
Або натхненная природа!
А все, що є прекрасне в душах
Ви не спотворите нічим,
Ні грішним вчинком, ні святим
Не зможете ніяк порушить!
Ми вам бажаємо здоров’я,
Краси, великої зарпплати,
Хай кожен день вам буде свято,
І кожен буде із любов’ю!
07.03.2002
11:50:08 – 12:24:00
НА 23-ЛЮТОГО 1
Про день, про цей я натякну легенько...
Вісімдесят чотири літ тому назад
Був день, коли матрос Дибенко2
Відкрив дорогу німцям в Петроград.
А через десять літ це стало свято 3
Нової армії, що кольором своїм
Була кривавою, бо так людей багато
Своїх же знищила за цей десяток літ.
І потім, за всі роки існування,
Суворовський тримала заповіт 4:
Вставати голіруч на полі брані,
Вкривати трупами на річках лід.
Ковтнув і я армійську дідівщину 5:
Був вчений - став солдат - топографіст.
Сержант ганяв мене, як ту скотину.
Його під'юджував полковник - комуніст 6.
Ось, змавпувавши вчинки і обряди
Свого колеги з старшої сестри,
Наш компартієць7 поновив це свято -
Під шапку8 це надули з півночі вітри.
І далі, щоб не говорить багато,
Я, стримавши відразу, біль і лють,
Скажу відверто: "Не люблю це свято!"
Але...
...горілки вип'ю...
... Як наллють 9."
23.02.2002 р.
=================================
1. Вірш присвячено поновленню “свята”
23-го лютого, який тепер називається не
“День Радянської Армій”,
а “День захисника вітчизни”
2. Дибенко був поставлений на чолі банди
матросів, які втекли з під Нарви, як
тільки почули про наближення німецьких
військ. Троцький, тодішній головнокомандувач
розшукував Дибенка цілий місяць і знайшов аж
у Самарі (це близько 1000 км від Нарви).
Дибенко був виключений на 10 років з ВКП(б).
Ленін присвятив цьому гнівну статтю у газеті “Правда”.
3. Навіть Сталін був здивований, що його лакизи
обрали саме цю дату для святкування дня Червоної Армії.
4. Олександр Суворов створив методику зомбування
солдат російської армії, щоб вони не боялися смерті
і бездумно виконували будь-які найбезглуздіші і
найжорстокіші накази командирів. Радянська
Армія блискуче підтвердила вірність ідеям Суворова
у роки Другої Світової війни. На безглуздих атаках
на Харків, взяття Києва до дня Жовтневого перевороту,
на Берлінській операції марно загинуло чи попало
в полон декілька мільйонів солдат, половина з яких
була українці.
5. Неформальні, нестатутні, жорстокі відносини солдат,
які прослужили більше (так звані “діди”) до солдат, які
прослужили менше (так звані “салаги”).
6. В Радянській Армії всі офіцери мали бути членами
комуністичної партії. Поодинокі відмови від цього
автоматично призводили до краху кар’єри для цього
офіцера.
7. Всі курівники сучасної України були членами КПРС,
більше того, в керівній ланці цієї партії.
8. Шапка з овечої шкіри називається кучма.
8. На знак вшанування пам’яті безневинно загиблих як
від рук Червоної Армії так і тих, хто був у її лавах.
* * *
ЧОЛОВІКУ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ
Всі перепони на своїй дорозі
Ти перейдеш, відсунеш, розіб’єш,
Та радості немає в перемозі,
Бо в боротьбі себе не бережеш.
Не відчуваєш ти, як сила лясне.
Не бережеш в бою ні рук, ні ніг .
Аби мети сягнути – мить прекрасна –
І новий шлях обрати для доріг.
Хоча вже сил нема наполовину,
Тебе жаліти не збираюсь я.
Бо боротьба – це щастя для людини.
У перемогах – молодість твоя!
29.03.2003
50-РІЧНІЙ ЖІНЦІ
Бальзак придумав вік жіночий:
Коли вона ще молода,
Та мудрість і талант пророчий
Їй Бог до розуму додав.
Це в тридцять, я скажу до речі.
Такий для жінки вік поклав.
А потім старість хилить плечі, –
Сам Оноре оце сказав.
Їй-бо, брехав знавець людини,
Він сам кохав у п’ятдесят
І домагався Евеліни!
Й домігся. Вже під шістдесят!
Ви гарна – не краса дівоча,
Але краса достиглих нив,
Вам притаманна. Гарні очі.
В які дивитися б хотів.
Хай кривить дзеркало уроду,
Обманюють календарі,
Хода обмежує свободу, –
Та знайте, ви ще на порі.
Ви на порі душевних злетів,
Таланту вашого зорі,
Науки розкриття секретів,
І нових звершень на порі!
Немає кращих у державі,
Як жінка, що за п’ятдесят.
Тому, радійте вашій славі!
Ви молоді! Віват, віват!
10 вересня 2003 р.
НА СМЕРТЬ МАТЕРІВ
Вони пішли, а ми на цьому свiтi
Лишились, йдучи по шляху життя.
Вже їх нема, а нам ще далi жити
І вже одним терпіти маяття.
Зі мною, рідні, ви були усюди.
В турботи наші душу вклали ви.
Від того видавались й iншi люди
Душевніше, ніж справді ті були.
Нараз забудем, що вже вас немає,
Та знов кладем долоню на чоло,
Бо в серця пам'ять є – воно зітхає
....
Всміхаємось, як важко б не було.
20.10.2005
АФГАНСЬКИЙ ТОСТ
Хоч не бував я на війні,
Але могли й мене забрати:
Цього чекав я день по дні,
Бо я тоді служив солдатом.
Здавна знайомий я з людьми,
Яких нещасна злая доля
Загнала в службу на війні.
Бодай би там не був ніколи!
То дай же Боже в мирний час
Десницю ангела відчути,
Яка в бою спасала вас,
Хай дасть щасливим змогу бути!
Зима 2008
ТАНКІСТАМ
Ви до бою готові завжди.
Ваші коні за мить – і в дорозі
Всі рови, перепони й межі
Ви здолати сталевими в змозі.
Вправно вмієте ви керувать
Цим вогненним архангелом бою,
Кнопку залпу за мить натискать
В перископі міцною рукою.
Здатні ви, як колись козаки,
Йти в атаку, шикуючись в лави,
Як за гетьмана змахом руки.
Берегти честь і спокій держави.
Ви звитяжці на суші й воді,
А реакція ваша миттєва.
Зір орлиній, в душі молоді
І хоробрість немов як у лева.
Хай життя буде вам, як в раю!
Ще попросимо в Бога й природи,
Щоби вправне уміння в бою
Вам ніколи не стало в пригоді!
Будьте тільки в навчальних боях,
Хай вас не підведуть фрикціони,
Траки міцно сидять на котках
І горілка завжди в раціоні!
10.09.2003
ХТО ЦЕ?
(на ювілей професора Воронова)
Жінки, студенти, немовлята
Його кохають наче тата.
Російський він громадянин.
Стрункий, веселий, говірливий,
Відкритий, чесний і правдивий.
Спитаєте, хто цей один?
На зачіску він небагатий
Але душевний і завзятий
І правду каже віч-у-віч.
Либонь ви всі вже здогадались
Хоча в потилиці чесались –
Це Валентин АндрійовИч.
В день ювілею привітання,
І щирі наші побажання
Наш любий друг од нас прийми!
Хай обминуть тебе негоди,
Хай буде ясною погода
І щастя буде хай завжди!
2.09.2002
ВОРОНОВ
Епітафія
Готовий будь-кому він помагати,
А от собі нічим не допоміг…
Багато знав, веселий і завзятий
І «милим» називали поза очі молоді.
Давила неміч, хоч і благородна,
А розум грав, як молоде лоша…
Старече тіло ринуло в безодню
І сміючись злетіла вгору молода душа.
А тіло без душі – воно порожнє.
То проведем без сліз і каяття:
Поміж світів блукає подорожній
З короткою зупинкою на станції Життя.
31.05.2007
КОЗАЦЬКІ ЗАПОВІТИ
(тост)
Пробачив зраду – зрадять вдруге:
Завжди терпітимеш наругу!
Образився – над тим сміються.
За твій рахунок ще й нап’ються!
Коли зацідять в ліву щоку,
Влаштуй на пиці їм толоку!
Якщо меча на тебе здіймуть,
Хай з черева клевець твій виймуть!
Вправляй у герці тіло й руку,
З мечем і списом знай науку!
Клади про стриманість молитву,
Хто стримав серце – виграв битву!
Най Бога й Юрія надійся,
Лиш вдома тільки жінки бійся!
Хто кориться – тих зневажають:
РАБІВ ДО РАЮ НЕ ПУСКАЮТЬ!
4.06.2008
СИНУ У 30-РІЧЧЯ
Притча є така в народі:
«Має кожен чоловік
Станів власної природи
Досягти у певний вік.
В двадцять – вже порозумніти.
В тридцять – жінку завести.
В сорок – вже не тільки діти –
Статок має підрости».
Син наш зміг, з губ стерши пінку,
Інтелектом підрости.
В тридцять зміг, не тільки жінку,
А й дитинку завести.
То нехай у дні майбутні
Маєш, що не побажай:
Всі події – незабутні;
Щастя – тільки через край!
18 березня 2009 р.