Ці два вірші присвячені вже покійному Вадиму Андрієвичу Третяку. Саме він рекомендував мені подавати свої твори до публікації - сам би я не наважився. Епіграма на нього була написана за його влдасною вимогою (саме вимогою!).

 

      ВАДИМУ ТРЕТЯКУ

Ви скаржились: ‛Вже забуваю мову.
Хоча я нею лиш складаю вірші.
Російську чую навкруги вимову,
А рідну чую в тиждень раз - не більше!‛

Рекомендую: ‛Припиніть вживати!
Ніяких іншомовних оборотів!
Спілкуйтесь так, як вас навчала мати - 
Тенденції загальній  йдучи проти.

Хай верещать, що вас не розуміють.
Повірте, через тиждень вже зуміють.

І хто лиш по-російськи звик
Уже збагне ‛всяк сущий тут язик‛.

     23 Липня 2002 р.


      МОНОЛОГ ВАДИМА ТРЕТЯКА
          (майже дослівно)

Я Пуп Землі, стирчу тут одиноко,
А ви, комахи, вкруг мене повзіть!
Взяв Еверест собі мою високість,
А небо узяло мою блакить.

Я вас навчу, як рими добирати,
Пародії на вас готую віз.
І лагідно, як люблячая мати,
У ваші помилки втовчу ваш ніс!

Я й пам’ятник собі придумав гарний:
Смарагдовий і метрів так на п’ять.
А в нім струна душі, немов гітарна,
Дзвенить, щоб душу словом розірвать.

З моїх грудей ссе Ліночка Костенко,
Вживає поетичне молоко,
А поруч, жалюгідні і маленькі,
Шевченко, Українка і Франко!

              31.05.2004

   Пушкін у Катеринославі. 
    Спогади очевидця.

Він з Кам’янки по тракту1  і на возі
Веселий і розхристаний сидів,
Та будочник, що був при тій дорозі,
Йому шлагбаум в лоба заліпив2,

Панок3, що вбраний був тоді як циган4,
Так мати гнув5, немов старий москаль6.
І перед носом інваліда7  плигав,
Як мавпа8: „Там Толстой9, а тут пєчаль!‛ 

До служби10  я привозив сало й сушку11,
Там генерал начальником сидів,
І чув, він каже, щоби радник12  Пушкін
В колегію вже більше не ходив13.

Раз в люди в’язнів вивели14  з Острогу15.
По двоє скуті. Їх конвой стеріг.
Варнаки16, покладаючись на Бога,
Дніпром втекли, не втрапивши в  поріг17.

Побачити, як ті пливли крізь воду,
Нагодився якраз оцей панок.
„Нєволє предпочлі оні свободу!
Вот ето братство18,  ето не порок!‛

Раз офіцери на дворянських зборах19:
„Как попросіть води, поет пропой?‛
То Пушкін, з них глузуючи, промовив:
„Ей, чєловєк, жені на водопой20!‛

Спитав тоді у вчителя зі школи,
Хто цей панок, що так відповідав?
„Він знаменитий21, як ніхто й ніколи‛ –
Так відповів, чим дуже здивував.

Невдовзі22  Пушкін виїхав із міста23,
Ну не поет, якийсь роздайбіда!
		     .   .   .
Чи зможе на Олімпі він посісти,
Де Котляревський і Сковорода?24
                       02.10.2006

1.  Білоруський тракт, який вів через Мінськ та Київ.
2.  То чума меня зацепит,
   Лихорадка завалит,
   То шлагбаум в лоб мне влепит
   Непроворный инвалид.
3.  Якби він не записав себе в книгу приїжджих „недорослем‛, тобто молодим шляхтичем, який ще    
     не служить, я його називав би паном.
4.  Пушкін заїхав у Катеринослав у червоній шовковій сорочці та шароварах з боку нинішнього 
    Дніпродзержинська через низку приміських сіл, які зараз є передмістям Дніпропетровська: 
    Таромське, Сухачівка, Діївка.
5. В листі до молодого поета Пушкін рекомендував почитати поему Барковського „Лука Мудіщев‛, 
    яка цілком складається матюків, називаючи її зразком живої російської мови.
6. Солдат. Тоді служили по 25 років.
7.  Солдат, який ще не вилужив 25 років, але вже не може виконувати стройову службу через здоров’я.
8. Малий (163 см), худий, темне обличчя, кучеряве волосся й бакенбарди - точно мавпа, чим його й дражнили.
9.  Однією з причин висилки Пушкіна був скандал з графом Федором Толстим (Американцем). Могла б бути дуель з ним, після якої Пушкін би точно загинув. Толстой влучав у монету за 20 кроків з пістоля.
10. За наказом імператора, він був відправлений служити в канцелярії начальника іноземних колоністів на Півдні Росії генерала І.Н.Інзова.
11.  Так у нас називають сушені фрукти, в основному вишні і яблука.
12.  На той час він мав звання „титулярний радник‛.
13.  Як службовець, Пушкін був повний нуль.
14.  В’язнів у ті часи не годували, а вдень виводили колоною на вулицю, щоб ті збирали милостиню.
15.  Острозька тюрма знаходилася тоді на місці нинішнього оперного театру.
16.  Розбійники
17.  Перші Дніпрові пороги починалися там, де зараз Придніпровська ТЕС. А течія була шалена.
18.  Згодом Пушкіним була написана поема „Брати-розбійники‛
19.  Приміщення дворянських зборів – нині палац офіцерів на вул. Леніна.
20.  Реальний випадок.
21.  Коли у 1821 році Пушкін Опинився в Одесі і одного разу проходив повз казарму, його помітили офіцери. Вони наказали  солдатам вишикуватися і віддали честь Пушкіну, як генералу. Пушкіну тоді було 22 роки.
22.  Пушкін прожив у Катеринославі близько 2-х тижнів у травні 1820 року.
23.  Генерал Раєвський, герой війни 1812 року, був проїздом у Катеринославі із синами. Вони відвідали Пушкіна, застали його хворого і взяли його з собою на Кавказ, куди генерал був призначений на службу. 
24.  Коли Котляревський видав першу частину своєї „Енеїди‛ у Санкт-Петербурзі, Пушкін ще під стіл пішки хо-див. А Сковорода був відомий ще з 18 сторіччя.. Його вірші стали піснями

======================================================

Два наступнпих вірші написані спільно з Галиною Олексіївною 
Алеєксеєвою, яка провела на Кубі 3 роки і досі не забула іспанську маову. 
А на УКраїні прожила все життя, а мови так і не вивчила.

ASTA LA VISTA, CUBA

Куба, Гавана, hasta la vista 
Время прошло удивительно быстро.
Остров свободы – божественный дар,
Пальмы и солнце словно пожар.
Сердце навеки на Кубе осталось
Там, где на рифах море плескалось.
Vieja y hoven linda  Гавана
Смотрит веками в лицо океана.
Prado kalzado y parque central ,
На площади старой стоит katedral .
Узкие улочки. Хилтон и Фокс ,
Старое, новое – вот парадокс.
Лучший на свете кабак Тропикана –
Брызги шампанского в звуках кан-кана.
Праздник любви и для тела услада
Самое вкусное в мире helado .
Плавна на улицах женщин походка,
Словно под парусом легкая лодка,
Будто принцесса идет на смотрины,
Тихо «que linda » вздыхают мужчины.
Толпы веселые карнавала,
Лунная радуга в море упала.
Едут кароссы  вдоль Малекона ,
Первой красавицы чудо-корона.
Дороги на Кубе широки, ровны,
На гладком бетоне не встретишь волны.
На юг от Гаваны деревня Веньялес  –
Гроздья души в ней навеки остались.
Ну а на север лежит Cojimar 
Здесь появилось «El Viejo y mar ».
Пляж Барадеро. Синие волны
Тихо вздыхают, волнения полны.
Виллу на пляже построил Дюпон.
Волны к веранде идут на поклон.
Isla de Pinos  – здесь черный песок,
Зеки мотают на острове срок.
Царство подводное – Острова слава  –
Рыбки блестят в глубине, как centavo .
Casa marina, hasta luego 
Я возвращаюсь в объятия снега.
               01.11.2005
===================
  Аста ла виста (исп.) – до свиданиия.
  Бьеха и ховен Линда (исп.) – старая и юная красавица..
  Прадо кальсадо и паркэ сенраль (исп.) – Главный проспект и центральный парк Гаваны.
  Катедраль (исп.) – собор.
  Хилтон и Фокс - Наиболее роскошные отели Гаваны.
  Эладо (исп.) – мороженное.
  Кэ линда (исп.) – как хороша.
  Каросса - Карнавальная повозка.
  Малекон - Набережная в Гаване
  Веньялес - Место, где жил Хэмингуэй.
  Кохимар – деревня на берегу моря.
  Эль вьехо и мар (исп.) – Старик и море. 
  Исла де Пинос (исп.) – сосновый остров.
  Сентаво (исп.) – мелкая монета.
  Каса марина, аста луэго (исп.) – Подводное царство, пока


	NEGRO TIBURON

Quaqua  везет от Гаваны на юг
Юных парней и веселых подруг.
Там на кораллах на весь уик-энд
Ждут, что настанет прекрасный момент
В царстве подводном, где масса чудес.
К ним пробудился большой интерес.
Пестрые рыбки, как бабочки вьются
Руку протянешь, они прочь метнутся.
И под водою метров на сто
Видно как в воздухе ясном весной.
Там не плывешь, а как будто паришь
(В голову лезет «фанера», «Париж».)
Словно аквариум, сказочный дом,
Сочные краски разлиты кругом.
Черные черви-трепанги струятся.
Этих мы можем еще не бояться.
Рифы, не только не только услада души –
Там и опасно, и там не спеши.
Вот проплывает вдали барракуда
Чем закусить бы мечтает покуда.
Там в глубине притаилась акула,
А на кораллах мурена уснула.
Словно кусок одеяла плывет – 
Грозная manta  пугает народ.
Еж свои иглы страшно топорщит
В ногу пловца он вонзить иглы хочет.
А при волнении сильном тебя
Может о рифы разбить, как дитя.
Но, молодежь хочет видеть красу –
Ласты на ноги, очки на носу,
Ружья подводные наперевес –
Смело ныряют в коралловый лес.
Вот насладились подводной красой,
Встали на риф, отдыхают. Постой!
Что там кричит загорелый hombre ?
‛Tiburon negro!‛. Не быть бы беде!
Парни девчонок собой заслонили,
Замерли. Будто бы камни, застыли.
Черные тени скользят под водой.
Черный плавник на аршин высотой
Тихо проходит у них пред глазами
И растворяется в сумрачной  дали….
Gasolinera  их  с рифа сняла
К берегу еле живых привезла.
«Лучше бы с волком студеной зимой
Встретиться нам» – думал каждый второй.
«Лучше вернуться живыми домой
Чем наслаждаться такой красотой».
Смелые парни, живые подруги
Не захотели в подарок tortugas .
В casa  вернулись. В patio  своем
Только и было memoras о том,
Как в распрекрасном подводном раю
Смерти стояли они на краю. 
Страху они натерпелись тогда –
Будет что вспомнить в былые года.
                    02.11.2005
======================
  Негро тибурон (исп.) – черная акула.
  Куакуа (исп.) – автобус.
  Манта (исп.) – скат.
  Омбре (исп.) – человек.
  Гасолинера (исп.) – моторная лодка.
  Тортугас (исп.) – черепахи.
  Каса (исп.) – дом.
  Патио (исп.) – внутренний дворик дома.
  Меморас (исп.) – воспоминания.

	*	*	*

		ПРО НАС
(про учасників літературної студії "Вуглик")

Зібралися ми, справді, звідусюди.
Наш вік, думки, посади – різне все.
Але чому щотижня, серед буден
Сюди стихія духу нас несе?

Для чого ми слова товчем у ступі,
Шикуєм в строї дивовижних лав?
Чи божевілля нас звело до купи
І покосило, як отой казав?

Чому спадає сірості полуда
У погляді, що власний малюкам?
То знайте, що отут зібрались люди
До крайності здивовані життям.

Однакові у баченні святого, 
Хоч дивимося, кожен як зумів,
На світ, любов, мистецтво, і до того,
По різному ми добираєм слів.

Не це єднає душі в нашім колі
І не для цього ми сюди йдемо.
Для спілкування. Це є наша школа
Де ми вчимося й, водночас, вчимо!
			14.12.2005


         НОКТЮРН

В багрянці вже з’явилась зірка рання,
День опада, немов осінній лист.
Покрила ніч твої й мої бажання
Примхливо ніжним мерехтінням. Блиск

Бентежить очі. В спалахах реклами.
Втікає вечір. В сяйві ліхтарів
Пробіг, прошурхотівши у останнє
Сновида-вітер. У нічній порі

Поснули вулиці. Притишивши дихання,
Обняв Дніпро аркадами мостів
Й заснув впівока до самого рання
Наш велет-місто. Зичу легких снів.
                    18.06.08

МОЯ ДОЧКА ТАНЦЮЄ УКРАЇНСЬКИЙ ТАНОК

Не вірилось, що я таке побачу,
Як вихор танцю доню підхопив,
Ось де її легка розкрилась вдача –
Вона літала. Їй не треба крил.

А посмішка лукаво-урочиста 
Не сходила з її прекрасних вуст,
Бо знала, – рухи й пози робить чисто
З партнером, що у танці крутить вус.

Зал шаленів, від оплесків. Здавалось
Впаде балкон на голови батькам,
Які прийшли побачити на справу, 
На що час витрачала їх дочка.

І вірилось, – в усіх життєвих змінах
Моя дочка, коли підійде строк,
Усе чуже, не наше, все відкине
Й підхопить український наш танок.
			18.06.2008

           СТАНСИ

Коли тобі захочеться вдихнути
Повітря щастя, духом щоб злітав,
Чи зможеш всі незгоди позабути,
Образ і сліз налитий повен став?

Бери у поміч силу гарних вчинків,
Бери – проміння ясного політ.
Знайди такі подій смішні родзинки, 
Які розтоплять твій душевний лід.

Спрямуй у космос теплоту душевну, 
Здіймись над дивним мороком утіх,
І запанує у тобі, напевне,
Добро і приязнь почуттів твоїх.

                03.03.2010 9:54:34

        ТРЕТІЙ ТОСТ

Чоловіки – народ простий
Їм мало треба для кохання:
«Заходь і роздягайсь, не стій, 
 І пиво принеси ізрання!»

Жіноча ж суть складніша нас –
Це визнати негайно мушу, –
Гігантських почуттів запас: 
То випєм за жіночу душу!

                   09/03/2010


ЗА МИТЬ ДО ПАДІННЯ СУХОГО ЛИСТА 



За мить до падіння сухого листа
Я вдаль крокував, тільки ногу постав
І лист упаде, як завжди. Восени
Листочки летять, як засохнуть вони.

В цю мить народилося сотні дітей.
Мій крок  – і померло не менше людей.

Торнадо страшний через Мексику йде.
Ісус без човна сам по морю бреде.

Мале пташеня починає політ.
Творець свій шедевр випускає у світ. 

Дощем заливає великі міста…
За мить до падіння сухого листа.

                   17.10.2010

ПРО ОМАНЛИВУ ЛЕГКІСТЬ ПОЛЬОТУ


Вродився і змужнів в зеленій
			своїй сім’ї.
Був на верхівці в кроні клена –
			де солов’ї.


Від сонця брав найбільше сили –
			і в стовбур гнав.
І завдяки його посилкам 
			весь клен зростав


Успішно борючись з старінням,
                       ще тріпотів,
Та вітром зірваний осіннім
			цей лист злетів.


Він думав: «Я тепер, як пташка
                        летючим став.
Літати зовсім, ні, не важко»…
			І лист упав.

                          17.10.2010

НА ЗАКІНЧЕННЯ ТРЕТЬОГО ТОМА СЕРІЇ "ГРЕЦЬКА НАУКА"


Закінчив я нарешті третій том
І серце рветься у смішній печалі.
Чому ти плачеш, серце? Чом кричиш?
Невже не хочеш відпустить героїв, 

Які три роки жили у тобі?
Які тебе страждати заставляли.
Вгамуйся, дай їм волю відпусти.
Нехай летять у світ назустріч людям!

                        29.06.2013.


   ҐАВА НАД БОЛОТОМ
(До акварелі Володимири Соколова)

Ще очерет сухий стирчить з води,
Іще латаття не сплило назовні,
Не чути дзвін ботала череди,
Ковбані у степах грязюки повні.

Та Лада вже вмостилась на коні(1) ,
Всадивши Лялю позаду за спину.
Де стане кінь, там пролісок розцвів
І пахкотить, прикрасивши низину.

На пагорбах ми бачимо траву,
Хоч на деревах лист сухий де-інде,
А сіра ґава провіща весну,
Яка, щоб не було, нарешті прийде!
                     15.03.2017

(1) За нашими прадавніми віруваннями Лада є ще й богинею весни. Весна приходить тоді, коли приїздить Лада на коні, всадивши за спиною свою дочку – Лялю. Де ступить кінь, там розквітають первоцвіти.

      Злива

Дзвінкими молоточками б’ють ельфи дощові
По ринвам, ще не змоченим, і по сухій траві.

Несуть вони з охотою нам свіжість що не день.
Хоч дуже заклопотані – виспівують пісень.

А здалеку погукує до них владика-Грім:
«Нові місця відшукую, щоб догодить усім».

У спеку дощ порадує, бо злива – на добро!
Вмочили морди блискавки, як коні, у Дніпро.

Вже з сита неба Сонечко зцідило вермішель.
Лиш стукнув у віконечко нам запізнілий ельф.

                       вересень 2017 - січень 2018

     

    Воля до життя
 

Шовковицю саджав ще Лазар Глоба
На схилах, що на березі Дніпра.
Наливку з ягід Лазар уподобав
Возити в Січ, з якою торгував.

Та зникла Січ і Глоби теж не стало,
Шовковиця ж міцніла і росла,
І ягідок родила вже немало –
На втіху дітям щедрою була.

Вже старіть й бурі стовбур поламали,
Та вперлась віттям у дніпровський схил
І далі незборимо повставала,
І брала силу від гранітних брил.

           * * *

Вона відбила сотні смерті спроб
І влітку, як до неї прийдеш ти,
На вид, стирчить, як зламаний суглоб,
Та ягідку ще можна в ній знайти!

                    19.12.2018


Переклад вірша Людмили Некрасовської 
"Разговор с божьей Матерью"

Молитва до Божої Матері


Про любов я її молила
Та сказала мені вона:
«Я ніколи і не любила,
Не доступна ця таїна.

Я хотіла, нехай не чесно,
У коханні жагу пізнать. 
Не щоденно на зиму й весну
Світ від нечисті захищать.

Я бажала, щоб мій синочок
На коханого схожим був,
Як у людських синів і дочок.
Бог для мене таке забув.

Пожалій ти мене, дівчино,
Хоч не знаю, збагнеш чи ти:
У обличчі свого же сина
Незнайомця побачити.

Люди все мені докучають:
Шлють в істериці каяття.
Та сама у небеснім Раю
Мрію лиш про кохання я». 

                  26.12.18


Ігор Пістунов


   *  *  *

Тепла нема і мріяти дарма,
Що літні дні продовжаться сукупно.
І я дивлюсь, як злодійка Зима
Підступно рве осінню драну сукню.

                  21.11.2020