Слово до читача

     Любий друже! Я знаю, що цю тему не обійде ніхто. Отже не дивно, що ви зацікавилися цією стороною моєї творчості. Спочатку, було написано цикл, в якому тема кохання була подана у своєму логічному порядку - від романтичного кохання, через міцну любов і до розчарування. Цей цикл має нумерацію, від 1 до 6. Але життя бере своє - і я знову повернувся до вічної теми. Ці вірші вже не нумеровані і вміщені після основного циклу.

                          Завжди Ваш, Опанас Рудь.

 



            1.  ВЕРЕДЛИВА ЛАСУНКА

Ти ідеш по землі, о, моя вередлива ласунко,
Повертаєш за ріг і тебе вже не видно з вікна,
Барабанять підбори в глибинах старого провулка
"Марш ласунки" - так вміє ходить лиш вона.

Гострий носик, та щічки напрочуд рум'яні
Та грайливі, а інколи стиснені міцно, уста.
То літаєш деінде, а то не піднімеш з дивану.
Це портрет твій, ласунко, ласунко моя золота.

Ти розсердилась раптом і очі змінили відтінок :
Замість синього неба, мов з льоду а чи з кришталю.
Та ніколи не сердять, а тішать оті переміни,
Бо тебе я, ласунко, і вірно, і ніжно люблю.
                        				
08.12.1999



2. ДІВЧИНА З ЖОВТИМ ВОЛОССЯМ

Дівчина з жовтим волоссям,
Ти трохи схожа на осінь.

Сині очі крізь хмаринок вії,
Светр зелений кольором надії.
А крізь нього - вже достиглі перса
Тільки позирнеш - душа воскресла.
Ніжки пружні, ніжністю налиті.
Сині очі, як волошки в житі.
Стан розкішний, а як  нижче глянеш -
Диньки дві - і нерухомо станеш.
Усмішка, як сонечко зігріє.
Відвернешся - холодом повіє.
Раптом, а в душі весна настане,
Тепле слово - і душа відтане.

В серці моєму ти нині
Вся як розкішна богиня.
Спробую тільки торкнути -
Прагнеш мене відіпхнути.
В гості мені не дозволиш,
Серце відмовою вколеш.
Руку хоч дай на прощання!

Маю одне сподівання -
Станеш, моя королево,
Як в листопаді дерева…..

Осінь 2002



      3.  ЕРОТИЧНА ФАНТАЗІЯ

Чи це була затьмарення година,
Чи може так наснилося мені:
Струнке дівча, що з усміхом дитини
Вмостилось верхи в мене на стегні

Ми цілувалися, стискаючи обійми,
Проводячи руками по спині
І не було вже одягу ніскільки
На ній і, як не дивно, на мені.

Я милувався ніжним білим тілом,
Я пестив кожну рисочку на ній.
Вона  від ласки й ніжності сп’яніла
І цілувала, не скажу куди.

Злиття тягнулось довго і невпинно.
Час витікав, немов солодкий мед.
Хвилини додавалися в години
А ми були любові посеред….

Коли я виринув з ріки бажання
Вона вже зникла в мареві ночей.
Зо мною залишилося до рання
Кохання, ніжність, блиск її очей.
* * *
Мені вже знову хочеться любові,
Нехай мене кохання обпече.
Про це я мрію знову, знову й знову.
Лягаю спати. Хай насниться ще!

           29 Грудень 2002 р.



     4. ЗДІЙСНЕННЯ ПРИСТРАСТІ

Нарешті цього захотіли обоє
І ми наодинці залишились двоє.
Нарешті вже здійсниться наше бажання -
У захваті мрій віддамося коханню.
Я вкрию тебе павутиною ніжно 
Із слів, поцілунків та доторків грішних.
А ти подаруєш мені свою ніжність,
Красу і бажання, і цноту, і свіжість.
В одне поєднаймось, як в плетиві квіти. 
Дорога до щастя пряма і відкрита.
І вже поступово і стеля і стіни
Зникають, а пристрасть зростає невпинно.
Зник сором, обійми стають все тісніше,
В тобі розчиняюсь чим далі тим більше.
Нечутно, як час поступово спливає,
У Вирій солодкий душа відлітає.
І раптом, як з неба, мов вітер холодний
Провалююсь я у солодку безодню.
Не чую, не бачу, не прагну, не знаю.
Мене переповнює щастя до краю. 
Не стримати стогін, шалені цілунки,
Обійми, та звив наших тіл візерунки.
Тебе я …ні, дужче… чарівно…магічно
Ось…АХ…почалося…хай плине одвічно…
………………………
Невже це вже все? Я не вірю. Я хочу
 Залишитись вічно під присмерком ночі.
Миттєвість спинися, ще хвильку, благаю!
Не хочу вертатись з щасливого раю.
Ще рух, не спиняймось, чому все так швидко?
Я прагну тебе, як простору - лебідка.
 Та мабуть це правда… Вже жар охолов.
Жага відійшла. Чи зосталась любов?

                 Січень 2003



    5. ОХОЛОДЖЕННЯ

Ця зустріч схожа вже попередні:
Вино, цукерки, погляд з-під брови,
Обійми, поцілунки у передній,
Схиляння голови до голови,

Заходимо до іншої кімнати -
Вона давно готова для утіх.
Там простір, де не зможеш заховати 
Всіх забаганок пристрасних своїх.

Ось знов, розчервонівшись як калина,
Впадаєш у солодке забуття,
І виринаєш з нього, й далі линеш,
У захваті від сили почуття.

Та любощів невимовне мистецтво
Вже не жене мою застиглу кров,
Але наступну зустріч як і першу,
Чекатиму з бажанням знов і знов.

І серце гучно стукатиме в скроні:
Повторимо одвічний ритуал,
Та бачу ясно, наче на долоні -
Не я здіймаю твій любовний шал.

А саме ти живиш, неначе злива, 
Засохлу ниву власних почуттів -
Я ж …
  … дзеркало Нарцисове примхливе,
В яке він милувався навесні…

                Липень 2003



   6. РОЗЧАРУВАННЯ

Невже це все і лютая розлука
Захолодила наші ніжні руки?
Невже зима настала в почуттях,
Де не співає жоден синій птах?

Невже не буде шалу і безсилля
Які ми відчували у коханні?
Невже любов свої згортає крила,
Якими нас вкривала дні останні?

Я здалеку дивитимусь на тебе,
Ти не поглянеш у мій бік ні разу
Вже душі хмарами покрилися образи -
Не буде вже над нами сине небо.

Не будемо кохатися до рання.
Любов зосталась - зникло лиш бажання.

                       Липень 2003

 


       ЗАТЯЖНИЙ ФЛІРТ

Я на біле волосся дивлюсь ще і ще,
Як хилилась голівка на ліве плече,

Як всміхалися тихо рожеві уста,
Сині очі як небо, як море, як став.

А в розмові весь час натякали на те ....
Знаю я, що усе те звичайно пусте.

Що розмова залишиться грою ума,
Що під грою у вас почуттів, ні, нема.

Що для вас це кокетство і є сенс життя.
Чи зумію у вас закохатися я?

Чи присушить мене ваша врода і сміх
Що раніше так діяла завжди на всіх?

Ви вгадали Зуміли в тенета спіймать 
Але маю і я вам тихенько сказать,

Що ми рівні у флірті. Бо я вмію теж
Білі й чорні голівки крутити без меж.

Тож відкинемо гру. То почнемо всерйоз
І розтопимо в душах і лід і мороз.

І зіллємо росу, що від цього спливе,
В кубок щастя. І з нього обоє хильнем.

І закінчимо флірт та почнемо любов,
Де сплелись насолода і біль, жар і кров.

			        10.09.2003 18:34


                ДO NN….

Ти знову ходиш, як підбитий птах -
В очах печаль і під очима тіні.
То може правда є в моїх словах:
“Чи вип’ємо з оливами "Мартіні?”

Зберемося в затишному кутку,
Забудемо про настрої осінні.
Невже ми не знайдемо мить таку
Щоб випити з оливами "Мартіні"?

Ти, наче кицька, млієш і мурчиш,
Коли проводжу лагідно по спині…
Ти думаєш зібралися ми лиш,
Щоб випити з оливами "Мартіні"?

Нас почуттів шаленість обпече,
Потужним буде, пристрасним,  невпинним.
А, відпочивши, знову все почнем 
Та вип’ємо з оливами "Мартіні"!

У прийдешніх як стрінемось літах
І спогадів захопить нас лавина,
То знову сядем під затишний дах
Та вип’ємо з оливами "Мартіні"….
     
            7.07.2004

    Старі фотографії

На довгу пам’ять ти мені давала
Свої портрети в одязі і без.
Тоді мене ти цим зачарувала.
Чому ж сьогодні я один як перст?

Куди поділись наші сподівання
Життя прожити неодмінно вдвох?
Ми одинокі з вечора до рання
І самота тривожить нас обох.

Хто винуватий? Ти чи я? Не знаю.
Либонь, тебе ця думка теж гнітить?
Чи може, наперед я забігаю,
Ти не готова зустріч повторить?

Поглянь на мене. На цупкім папері
Я усміхаюсь приязно тобі.
Й запрошую до легкої вечері:
Розраду дам печалі і журбі.

Давай порвемо ці фотопортрети,
Давай почнемо, наче в перший раз
Любитися, дружити. Геть секрети,
В недобрий час, що роз’єднали нас.
                6.12.2006

 ПЕРЕДЧУТТЯ РОЗЛУКИ

В осіннім тиглі википало злато, 
Ми стрілись, наче іскри на льоту.
Любов заграла місячне стаккато –
Мелодію тривожну і просту.

Але на першій зустрічі годину
Межа розриву чулась наяву.
Моє бажання в гай кохання лине
Та бачить розставань суху траву.

Очікування  вичерпані строки
І хилиться додолу голова,
Бо чую вже на сходах долі кроки.
Ну ось і ти… 
		   Кажи свої слова….
					28.02.2008